Антибулінгова програма  

  https://docs.google.com/document/d/15eZawW1mdGycivghQZYTL2s6lQAyBsar/edit?usp=share_link&ouid=110634920381797221645&rtpof=true&sd=true

Графік роботи практичного психолога та соціального педагога Мокіївського ліцею
Коробенюк Світлани Миколаївни

День тижня	Години	Консультації
Понеділок	8.00 – 16.00
Вівторок	8:00 – 16:00
Середа	8:00 – 16:00	Батьки 15.00 – 16.00
Четвер	8:00 – 16:00

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

1) Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):

• 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);
• 16 111 (безкоштовно з мобільних).

2) Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.

3) Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Варто переглянути:

Сім’я — це те первинне середовище,

де дитина повинна вчитися робити добро.
Василь Сухомлинський

 Часто буває, що жертва маніпуляції роками не здогадується, хто з її близького оточення (партнер, друг, колега, член сім'ї) є прихованим агресором
   Що ж таке маніпуляція?
   Маніпуляція - це прихований психологічний вплив на партнера по спілкуванню з метою домогтися від нього вигідної поведінки. На відміну від інших способів взаємодії, при маніпуляції, крім явного відкритого мотиву, є прихований мотив, розрахунок, підтекст.
   Маніпуляція виникає там, де людина не виражає відкрито і вільно свої почуття і наміри, а за допомогою різних прийомів намагається управляти навколишніми. В таких випадках зовнішнє значення слів, звертань або дії по відношенню до іншої людини не співпадає зі значенням внутрішнім.
                               Улюблені прийоми маніпуляторів:
•    звинувачувати когось у своїх проблемах;
•     виглядати безпорадним;
•    залякувати, в тому числі погрожувати самогубством;
•    викликати у навколишніх почуття провини;
•    вказувати близьким, що треба робити і чого не треба робити;
•    не визнавати своїх помилок; + відмовлятися     обговорювати    проблему, вступати переговори;
•    влаштовувати істерики;
•    кричати, ображати
   Маніпулятори, які звикли вважати навколишніх людей маріонетками, намагаються контролювати всіх навколо себе, а не взаємодіяти з людьми.

  Чому ми говоримо про маніпуляції? На сьогодні  дуже часто ми чуємо по телебаченню про різні групи смерті, так званні квести.

Що ж заманює наших дітей і чим це їм загрожує?   Найдьонова Л.А., доктор психологічних наук, досить цікаво розповідає про дану тему.

Чому іде хвиля про квести? Тому що ми всі маємо підвищений рівень тривоги. І не через квести, а через війну. Тривога в таких умовах - це нормально. Але самопідсилення, нагнітання її до рівня паніки - не нормально, шкідливо. Не треба зразу бігти і щось робити негайно. Це лише дзвіночок про можливу небезпеку. Тільки привід звернути увагу, якщо віртуальне життя дитини було поза увагою. Треба взяти на замітку, подумати, поспостерігати, підібрати час для розмови. Дорослі дорослих мотивують "страхами" бути уважнішими до дітей. Дітей такі "страхіття" не регулюють бути обережнішими, а можуть викликати протилежну реакцію - зацікавити. Тому давайте хвилю далі не піднімати, ми просто маємо створити ресурсну мережу для реагування на такі потенційно небезпечні "модні хвилі" і фахово їх відпрацьовувати, а не роздмухувати.

Як розповісти дитині про небезпечні ігри і не спровокувати цікавість.

У продовження теми смертельних квестів, у яких дітям пропонують завдати собі шкоду: порізати руки, змішати і випити ліки, включити газ, прийти в небезпечне місце і т.п. Як батькам бути пильними? Що перше роблять батьки, коли узнають інформацію про такі ігри? Починають розпитувати дитину, чи ти знаєш про таку гру. Діти кажуть: ні, не чули. Батьки щасливі - це не про нашу дитину. А саме після цих розпитувань може з'явитися бажання пошукати. Профілактика не має викликати цікавість до забороненого. Тому треба мати з дитиною розмови щоденно про усіляке. У тому числі:

• в які ігри подобається грати, чому саме в цю гру,
• що саме найбільше подобається,
• що ти в ній знаходиш для себе,
• що тобі залишається після того, як закінчив грати,
• чим це пригодиться надалі в житті і т.д.

Інколи важко слухати, бо а) дитина не вміє себе виразити (і чим більше грає, тим більше імовірність, що на спілкування не лишається часу і комунікаційні уміння не розвиваються); б) у батьків немає часу і не вистачає терпіння вислуховувати детальну розповідь сюжету гри, дитячі оповіді про персонажів чи якісь рівні та ігрові проблеми (тому від цих розповідей найчастіше відмахуються як від несерйозного, неважливого, пустого). Але якщо ми не ведемо наших дітей у грі, є велика імовірність, що гра починає вести нашу дитину в реальності. Не просто забирає час життя, а втручається в реальність, вимагаючи певних дій, і як виявляється небезпечних. Батьки відповідають за життя дитини, мабуть скоро і кібернедогляд теж з’явиться як новітнє поняття. Сьогодні вже увели в обов'язки батьків забезпечення права дитини на вільне від екранів середовище життя. Це відповідальність батьків. Безпека дитини - це відповідальність батьків, хоч і в кіберсередовищі. Але часто цілком відповідальні батьки не знають, як діяти, щоб убезпечити від таких ризиків.

Найкращий шлях профілактики смертельних квестів:

1) розвиток інтересів дитини поза інтернетом, в реальності;

2) збереження довіри у стосунках, контакту, для того, щоб дитина бачила в батьках джерело допомоги в складнощах і зверталася.

Що дитині подобається? Наскільки вона має сталий інтерес? Якщо не має, то скільки ви зробили пропозицій спробувати щось нове, і ще раз, і ще раз? Це не обов'язково нові кружки чи щось організоване. Це може бути будь-яка справа, що робиться разом (приготування їжі, наведення чистоти і краси в оселі, підготовка подарунків, спільний перегляд фільмів чи читання книги) з розмовою про відчуття, думки, здобутки, які віднайдено в цій справі, побільше гумору і веселощів. І про ігри також говорити, допомогти дитині пройти період захопленості, регулювати час, "торгуватися" ("ти з'їси цю цукерку тільки через мій суп"), укладати угоди, карати згідно з домовленостями (щоб розвивати волю в дитини, а не принижувати її) і т.д.

На жаль, до ігор ставлення у дорослих - крайнощі. Спочатку нічого не регулюється, а потім, як узнали про небезпеку - все заборонити. Крайнощі не подіють адекватно.

• Формуйте інтереси поза інтернетом.
• Розмовляйте про життя і про ігри також. І в цій розмові про життя, небезпеки, проблеми, свою долю, свій шлях, про ігри, спільноти, небезпеки в іграх, зв'язок з життям - ви узнаєте потрібну вам інформацію.
• Не питайте "чи знаєш ти таку-то гру", спитайте "а чи хтось розповідав тобі тобі про ігри, які не тільки в екрані відбуваються, а виходять за межі, в реальному житті щось треба робити, і що ти думаєш про це?".
• Не кажіть :"ти ж мені зразу скажи, якщо хтось таке буде пропонувати", а скажіть "а що ти зробиш, якщо тобі таке запропонує хтось?" Начебто те саме, але трохи інакше.

Розумію, що на всі випадки не може бути однакових порад. Ви краще знаєте свою дитину, але знайдіть і тих, з ким ви можете радитися.

Додаю ще кілька порад з урахуванням віку дитини.

Ці квести спрямовані на 9-13 річних, в цьому віці відбувається зміна ставлення до батьків і це слабке місце, в яке втручаються. А починати говорити про небезпеки треба раніше. Чи є в дитини уявлення про те, що люди різні, є й погані, ті, хто можуть вчинити дитині зле. Ігри теж створюють люди і може статися так, що ігри теж пропонуватимуть якісь погані речі. Як ти розрізниш? Які погані речі можуть пропонувати? Я тобі допоможу розібратися. Треба звертатися до мами чи тата, якщо сумніваєшся. Це приблизно для молодшого шкільного віку.

А для старших більше індивідуалізовано в залежності від стану стосунків. Тут як надмірна опіка так і відсутність опіки (надмірна свобода) можуть виявитися ускладненням. Довіряй і перевіряй у балансі.

Батькам про булінг.

Якщо говорити просто, то булінг– це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство учасників освітнього процесу, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій. (мобільних телефонів, наприклад).

Як і у будь-якого явища у булінга є ознаки:

• систематичність (повторюваність) діяння – 2 і більше;
• наявність сторін (ролей) – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• причинно-наслідковий зв’язок між діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди (приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції особи).

Основними відмінностями конфлікту від булінгу є:

1. конфлікт одноразовий, булінг – повторювані дії
2. при конфлікті немає мети принизити опонента, або якимось чином завдати йому іншої шкоди (фізичної, матеріально тощо), це може бути незгода з чиєюсь позицією
3. при конфлікті сили сторін рівні. Мається на увазі не лише фізичні сили, а й те, чи можуть сторони вільно виражати свої думки.

За булінг, як і за будь яке порушення передбачена відповідальність

Станом на 01.06.2020 року доведений випадок булінгу тягне за собою штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше. І від 1700 до 3400 або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.

У разі цькування неповнолітніми від 14 до 16 років, відповідатимуть їхні батьки або особи, що їх заміняють. До них застосовуватимуть покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Крім того, необхідно згадати, що згідно Закону України «Про освіту» керівник закладу освіти повинен забезпечити створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу. Тож цілком логічно, що окремо передбачена відповідальність за приховування фактів булінгу.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу, чи ні. А за неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції про випадки булінгу передбачено штраф від 850 до 1700 грн, або виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.

Знизу подана заява за якою можна звернутись до адміністрації школи у випадку булінгу.

Директору

_______________________________

     (Прізвище, ім’я  по батькові заявника)

________________________________

(адреса проживання)

______________________________________

(телефон)

Заява

  Прошу розібратися  в ситуації, що склалася у ____ класі.

  Повідомляю адміністрацію про ________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

  Сторони, що задіяні в конфлікті:_______________________________________________

___________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

  Свідки ситуації:______________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________

  Підтверджую достовірність всієї інформації, зазначеної в заяві.

«__»____________ 20___р.                                                   _________

              число                                                                                               підпис